ПРОФІЛАКТИКА НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Неврози (або невротичні розлади) є одними із найчастіших та найрозповсюдженіших захворювань сучасності. Цьому сприяють швидкий темп та високі вимоги сучасного життя, надлишок інформаційного потоку, непроста економічна та політична ситуація в світі, що породжує невпевненість населення у завтрашньому дні. Основною причиною виникнення неврозів є психічні травми (явні або приховані), а факторами, які сприяють їх розвитку – слабкий тип нервової системи, зниження опірності організму (інфекції, черепно-мозкові травми, гормональні порушення), ведення нездорового способу життя, шкідливі звички. Слід зазначити, що невроз є функціональним розладом, тобто оборотним, і повністю зникає після адекватного лікування, а інколи взагалі проходить самостійно через деякий час після припинення дії психотравмівної ситуації. Ми виділяємо чотири основні форми невротичних розладів – це неврастенія, депресивний невроз, іпохондричний невроз та невроз нав’язливих станів. Неврастенія – це стан так званої «дратівливої слабкості», тобто з одного боку людина збудлива і дратівлива, а з другого – швидко стомлюється та виснажується. Хворі погано переносять яскраве світло, шум, голосну мову. У них з’являються такі неприємні симптоми, як серцебиття, пітливість, похолодання кінцівок, відчуття задишки, головний біль. Порушується засинання, сон стає поверхневим, не приносить відпочинку, можуть з’являтися страхітливі сновидіння. Поступово людина стає дуже вразливою, плаксивою, знижується її працездатність. У більшості випадків лікування неврастенії завершується позитивним результатом. Інколи достатньо вирішити ситуацію, яка викликає емоційне напруження і надати хворому хороший відпочинок. В інших випадках необхідне досить тривале лікування. Істеричні неврози – це захворювання з різноманітною симптоматикою, які виникають у зв’язку з підвищеним навіюванням та самонавіюванням хворого. При цьому на фоні повного фізичного благополуччя виникають такі стани, як істеричні судоми, істеричні паралічі, істерична сліпота, глухота, німота та багато іншого. Такі хворі дуже демонстративні у проявах своєї хвороби, симптоми особливо «загострюються» у присутності глядачів. Вони завжди підкреслюють виняткову важкість свого захворювання, розповідають про «жахливі страждання», нестерпні болі, «неповторні» та «незвичайні» симптоми. Разом з тим хворі на істерію не обтяжені своїм «важким» станом, не намагаються від нього позбутися. Навпаки, хвороба для них є «бажаною», своєрідною захисною реакцією в конфліктній ситуації (наприклад, «я важко хворію, тому мене не можна звільнити з роботи»). Тривалість істеричних розладів залежить від того, наскільки хворі можуть добитися за допомогою своєї хвороби того, чого вони хочуть. Невроз нав’язливих станів – це захворювання, при якому мимоволі виникають нав’язливі думки, страхи, рухи, які сприймаються як хворобливі. Найчастіше зустрічаються нав’язливі страхи (фобії) – найпоширеніші це страхи перед небезпечними хворобами, висотою, темрявою, закритих і відкритих просторів, гострими предметами. Через ці стани людина починає обмежувати свою життєдіяльність, усіма способами намагається уникнути подразника, який викликає страх. Такий вид неврозу найскладніший і потребує тривалого медикаментозного лікування у комплексі з психотерапією. Невротична депресія виникає переважно в осіб прямолінійних, схильних до «застрягання» на проблемах, безкомпромісних, загостреним почуттям справедливості та обов’язку. Також слід відмітити іпохондричний невроз – своєрідний патологічний стан, коли людина з підвищеною увагою ставиться до свого здоров’я, впевнена у наявності у неї того чи іншого захворювання, настирно шукають хворобу, оббивають пороги різних спеціалістів. Лікування невротичних розладів повинне бути комплексним та індивідуально орієнтованим, нерідко воно є достатньо тривалим. Переважно це медикаментозна терапія (антидепресанти, транквілізатори) та психотерапія (аналіз психотравмівної ситуації, по можливості ліквідація її або зміна ставлення до неї).  
Проте попередження захворювання є завжди простішим, ніж його лікування. Профілактику неврозів слід розпочинати ще на етапі внутрішньоутробного розвитку дитини.  Для нормального розвитку плода вагітність матері повинна протікати в атмосфері повного спокою. Необхідним є повноцінне та калорійне харчування, насичене вітамінами. Навколишня обстеновка має бути спокійною та доброзичливою. В подальшому велике значення для попередження неврозів має правильне виховання дитини, у неї повинна бути хороша родина, здорові та благополучні батьки, матеріальний добробут. Дитина не має бути свідком конфліктних ситуацій в родині, її виховання не повинне проходити в обстановці постійних заборон. Дитина має бути вільною, але в той же час її свобода повинна бути ненев’язливо обмежена. З раннього дитинства повинні прививатися акуратність, дотримання правил гігієни, правильне харчування, виховуватися трудолюбивість, любов до близьких та навчання. Також важливим є і спортивне виховання дитини.В сім’ї потрібно намагатися якомога менше обговорювати тему хвороб, страждань. Потрібно завжди з оптимізмом оцінювати сьогоднішній день та майбутнє. Дуже важливим для формування стійкості та витривалості молодого організму є правильне статеве виховання. Батьки при гігієнічному догляді за дитиною не повинні акцентувати увагу на дотиках до статевих органів, щоб не викликати статевого збудження. Ні в якому разі не можна, щоби дитина лягала в ліжко до батьків чи спала з іншими дітьми навіть в ранньому віці. Абсолютно недопустимим є той випадок, коли дитина стає свідком статевих відносин між батьками. Необхідно, щоби сексуальне виховання дитини проводилося тактовно в міру росту інтересу до цієї проблеми. Також слід відмітити, що негативний вплив на дитину мають нездорові відносини в родині і особливо, коли один з батьків покидає родину. Не можна допускати, щоби дитина ставала свідком сварок між батьками. У випадках розриву відносин між батьками, ні в якому разі не можна налаштовувати дитину проти одного з батьків, забороняти побачення з батьком чи матір’ю.
Сучасна динаміка життя – масивний інформаційний потік, шалений темп життя, напружена робоча обстановка постійно змушують нас пристосовуватия до нових умов, в першу чергу шляхом перебудови свої психіки. Постійне напруження накопичується, ослаблює нервову систему і тримає нас на грані нервового зриву, що в решті-решт може призвести до різних психічних розладів, в тому числі і до неврозів. Для того, щоби у дорослої людини будь-яка психотравмівна ситуація, навіть дуже сильна, не могла викликати той чи інший нервовий зрив, необхідно передбачити наступні профілактичні кроки. Перш за все це створення такого соціального середовища для кожної людини, яка би сприяла подоланню невпевненості у завтрашньому дні, нормалізації житлово-побутових  умов. По- друге – це запобігання травм чи інфекційних захворювань, які ослаблюють організм та призводять до розвитку неврозів. Важливими фактором профілактики являється нормальний режим праці та відпочинку, достатній сон. Будь-яке недосипання сприяє виснаженню організму, знижує працездатність і провокує розвиток неврозу. Одниміз не негативних факторів, який впливає на нашу нервову систему – це надлишок спілкування. Протягом усього дня ми постійно оточені людьми – на роботі, в громадському транспорті, магазині. Не секрет, що у цих неминучих контактах ми не завжди отримуємо позитивні емоції від цого вимушеного спілкування, а часто реакція нашого організму на таке оточення – це емоційне перезбудження, додатковий стрес, напруження нервової системи. Найкращим засобом для зняття такого стресу – це аутогенне тренування, яке включає в себе розслаблення, самонавіювання, надання позитивної установки. Навчити методу аутогенного тренування зможе психолог чи психотерапевт.На закінчення можу сказати, що найкращим захисом від невротичних розладів є улюблена робота, широта інтересів, адже чим більше у людини всяких занять, прив’язаностей чи хобі, тим врівноваженішою вона є і тим легше вона переносить життєві неприємності та невдачі.

                                              Головний позаштатний психіатр УОЗ
Скрипник В.І.

 

Яндекс.Метрика