10 жовтня 2017 року  наше суспільство відзначає день психічного здоров’я. 26 років назад цей день було започатковано під егідою ООН. Так як проблема психічних розладів в цьому світі дуже важлива, в цей день загострюється увага до різноманітних розладів психіки, які можуть виникати у людей. В цьому році день психічного здоров’я присвячений профілактиці психічних розладів, які можуть виникати під час праці людини будь-якої професії, найчастіше це невротичні розлади, тому прошу ознайомитися зі статтею присвяченою неврозам.

НЕВРОЗИ

Чи може нервове перенапруження визвати психічні порушення?
Дія довготривалого перенапруження, перевтома на роботі, неможливість дозволити собі відпочинок та надлишковий вплив зовнішніх факторів на  нервові процеси може викликати невроз.
Невроз – душевний розлад, що виникає внаслідок психічного конфлікту між бажаннями людини та відсутністю можливості її задовольнити в реальному житті.
Концепція про виникнення невротичних розладів говорить про виявлений взаємозв’язок особистості пацієнта та неблагополучної ситуації. Зіткнення особистості з життєвою ситуацією становиться   джерелом нервово-психічного перенапруження, що веде до порушення здоров’я, а також має високий ризик негативного впливу на якість життя людини.
В 1913 році видатний німецький психіатр Карл Ясперс (1883-1969) підкреслював, що невроз для свого визначення повинен відповідати трьом основним критеріям:

  • Він викликаний психічною травмою
  • Зміст травми відображається в клінічній картині хвороби
  • Невроз з’являється, як правило, слідом за психічною травмою та частіше за все зменшується або взагалі припиняється після зникнення психотравмуючих моментів. Або одужання наступає після  тривалого відпочинку, психотерапії, симптоматичного лікування.

Якими можуть бути  причини неврозів?

  • Неблагоприємний збіг життєвих обставин
  • Неосознанні внутрішні конфлікти
  • Хронічний стрес
  • Ослаблена психологічна стійкість до стресових ситуацій
  • Неструктуровані види діяльності, коли людина знаходиться постійно  в напруженому стані
  • Робота з людьми похилого віку, з онкологічними захворюваннями, інвалідами
  • Невміння розслаблятися та трудоголізм
  • Погані відносини в колективі
  • Неблагополучне заміжжя
  • Нездійсненні мрії
  • Гіркота втрат та розчарувань
  • Виснажуючи організм захворювання
  • Біологічні фактори (спадковість, соматичні захворювання)

Як розпізнати у себе  невротичний розлад?

  • Висока чуттєвість до  стресів
  • Роздратованість з найменшого приводу
  • Плаксивість
  • Образливість
  • Вразливість
  • Напруженість
  • Зацикленість на психотравмуючій ситуації
  • При спробі працювати – швидка втомленість, неможливість зосередитись
  • Чуттєвість до  голосних звуків, яркому світлу, перепаду температури
  • Розлади сну
  • Вегетативні порушення: пітливість, серцебиття, коливання АТ, порушення роботи шлунку, іноді – зниження лібідо та потенції
  • Часті скарги на різні симптоми: головний біль, головокружіння, стомленість, порушення  травлення, серцебиття, болі, задишка, безсоння і т д.

Найважливіший симптом неврозу – тривога.

Може бути, що ці симптоми виникли через погане виховання, або проблемний характер?
Для оцінки того факту необхідно визначити:

  • Чи маємо ми справу з очевидним новоутворенням проблеми, або ж  вона існувала  в тому чи іншому ступені весь час, протягом життя?
  • Чи мало місце різке  зростання тривоги, що відноситься до невротичних симптомам, або ж  спостерігалось послідовне погіршення загального сану?
  • Бажання звернутися за лікуванням самостійно, або ж інші (родичі, друзі, юридична інстанція і т д) наполягли?
  • Чи являються симптоми проблематичними та ірраціональними, або ж вони розглядаються як  єдині можливі реакції на  поточні  умови життя?
  • Чи адекватна здатність особистості бачити перспективу в додаванні зусиль проти проблематичних симптомів, або ж пацієнт розглядає лікаря як потенційно  ворожого або магічного спасителя?

Перша альтернатива в кожній з вищеописаних можливостей, імовірно являється свідоцтвом симптоматичних невротичних проблем, друга – проблем характеру.
Якщо ви страждаєте від невротичного симптому, то можна припустити, що дещо в  поточному житті активізувало несвідомий конфлікт та завданням в такому випадку стає визначення конфлікту, зі сторони психолога, психотерапевта буде  надана допомога в  переживанні зв’язаних з конфліктом емоцій, проведена розробка нових рішень для роботи з ним.
Неврози відносяться до числа найбільш поширених видів психічної патології: їх частота перевищує 20%. При цьому значну частину пацієнтів, що страждають невротичними розладами, спостерігають лікарі загально медичної практики. Так, якщо структурі загальної психічної захворюваності неврози складають 15-20% в сукупності, то звертаються за допомогою до терапевта (і тільки з приводу астенічних невротичних розладів) від 30 до 60% хворих. В основі неврозу лежить страх та тривога. під дією цих переживань в корі головного мозку формується вогнище збудження (він може бути  тимчасовим або постійним), що порушує передачу нервових імпульсів.  Це призводить до порушень балансу між процесами збудження та заторможеності в корі головного мозку, відбувається  виснаження нервової системи, тобто порушується саморегуляція, що може виразитися в мимовільному порушення функції різних систем та органів нашого організму.

 

Лікар-терапевт в лікарні сказав що у мене «психосоматика» та направив до психолога. Що це?
Соматичні захворювання, обумовлені  психогенними факторами, називають «психосоматичними розладами», в їх формуванні приймають участь і психіка, і соматика, тобто душа і тіло.
Це такі недуги, коли хворіє фізіологічне тіло, але причину потрібно шукати в душі людини (в її сприйнятті до того що відбувається, і т д). тобто психічний або емоційний стан людини напряму зв’язується з фізичним станом.
В основі них лежить первинно тілесна реакція на конфліктне переживання, що супроводжується змінами та функціональними порушеннями в органах. Як правило, медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину захворювання.
Історично до цієї групи відносять класичні психосоматичні захворювання: бронхіальну астму, виразковий коліт, есенциальну гіпертензію, нейродерміт, ревматоїдний артрит, виразкову хворобу шлунка та ДПК. В теперішній час до цих захворювань ще відносять – ішемічну хворобу серця, психосоматичний тиреотоксикоз, цукровий діабет 2 типа, ожиріння.
Багато вчених впевнені, що біля 80 % всіх захворювань  насправді  є психосоматичними. Наше здоров’я напряму залежить від наших думок, від настрою, від вміння отримувати задоволення від життя, від здатності бути щасливими, від відношення до успіхів та невдачам на роботі, і т д.

Болі в серці можуть бути визвані неврозом?
Серед пацієнтів лікарів-кардиологів нерідко зустрічаються люди, які  довгий час відчувають неприємні, іноді больові відчуття в області серця та гостру  тривогу за стан своєї серцево-судинної системи, але навіть найретельніше обстеження не виявляє у них  ніякої об’єктивної патології. І тим не менше ці люди хворі, та хвороба їх має   певну назву – кардіоневроз, та відноситься   до соматизований розладів.
Основним симптомом цього захворювання можна вважати болісний, який доходить до нав’язливості та не піддається  свідомому контролю страху смерті від  інфаркту.  При виникненні будь-якої тривожної ситуації у хворого  кардіоневрозом розвиваються характерні симптоми -  почастішання серцевих скорочень, задишка, швидка виснажуваність та болісні відчуття в області серця. Для того щоб зявилися ці симптоми,  зовсім не потрібно реальної зовнішньої загрози – достатньо просто зміни настрою, незначного переживання. Але виникаючі неприємні  відчуття приводять людину до думки, що у неї «не все в порядку» з серцем, вона починає  боятися серйозного захворювання, що ще більше підсилює симптоми, і в результаті виникає  порочне коло: тривога – погане самопочуття – підсилення тривоги – подальше  погіршення самопочуття – і так далі, по наростаючій.  Ймовірно, що людина, що потрапила в цю  «пастку», починає уважно прислухатися до своїх почуттів, становиться вкрай  помисловим по відношенню до свого здоров’я. Сильна тривога заставляє її    звертатися до різних лікарів, та, оскільки скарги її багато численні,  детальні та  переконливі, кардіолог частіше всього відноситься до них серйозно, та  починаються  нескінченні обстеження, назначаються різні діагностичні процедури. Ніяких об’єктивних ознак захворювання серцево-судинної системи знайти не вдається, що ще більше переконує хворого в тому, що він страждає яким-то рідким та  дуже небезпечним захворюванням: бо йому не можуть поставити точного діагнозу та призначити правильне лікування, отже його життя в небезпеці.
Чому, коли я скаржусь на болі а серці, лікар призначає мені заспокійливі, і вони допомагають?
Розвиток кардіоневроза можна в більшості  випадків розглядати як  наслідок нервового зриву. До нього можуть призвести конфлікти в сімї, на роботі, різного роду психологічні травми, а також фізичні  перенавантаження, перенесені операції або соматичні захворювання. Нерідко кардионевроз виникає у родичів або близьких знайомих людини, вмерлої від інфаркту, - вони переживають біль втрати та одночасно починають «приміряти» на себе ті больові  відчуття, на які людина скаржилася незадовго до смерті, і до кардионеврозу, але головною причиною являється надцінна, загострена увага до свого здоров’я, постійне тривожне відношення до роботи серця. Виходячи з цього медикаменти, що  мають протитривожний ефект позбавляють від тривожних  думок, знімають надлишкову занепокоєність здоров’ям, та призводять до зменшення соматичних скарг.
Як  відрізнити кардионевроз від стенокардії?
По-перше, симптоми при кардіоневрозі дуже мінливі: іноді хворобливі відчуття змінюються навіть протягом однієї бесіди з лікарем. .
По-друге, виникнення симптомів завжди можна пов’язати зі змінами в психоемоційному стані. Причому це не обов’язково повинні бути негативні переживання, симптоми можуть виникати і при різких змінах поганого настрою на хороший.
По-третє, сам стиль викладення скарг дуже своєрідний: вони розказують про свої відчуття дуже образно, емоційно, описують детально нюанси та  незначні зміни в стані. Свої симптоми розцінюють як виснажливі, болісні та тяжкі, в словесному описі більш сильний акцент ставиться на психологічній стороні справи, ніж на фізіології.
Відмінності болей в серці при стенокардії від болей при кардионеврозі


Болі при стенокардії

Болі при кардіоневрозі

Виникають під час ходи, при підйомі по  сходах і ін.

Виникають в стані  спокою або вранці при пробудженні

Частіше виникають взимку, в холодні та вітряні дні

Частіше виникають влітку та при перегріві

Знімаються судиннорозширяючими засобами, ефект нітрогліцерину наступає через 2-3 хвилини після прийому

Не знімаються судиннорозширяючими засобами, але часто проходять після легких фізичних вправ, прийому валокордину

Напад зазвичай триває кілька хвилин

Напад може  тривати від кількох годин до кількох  діб

Кардіоневроз може «замаскуватися» під будь-яке інше захворювання серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця, поворотний  ревмокардит, інфекційно-алергічний міокардит. Нерідко його «плутають» і з тиреотоксикозом.
Неврастенія, що це?
Це захворювання, що характеризується підвищеною стомленістю, розсіяністю, зниженням працездатності, слабкістю, непереносимістю звичних навантажень, потребою в довготривалому відпочинку, який все одно не дає повного  відновлення життєвих сил. Ті що страждають неврастенією образливі, запальні, нестримані, відчувають постійне внутрішнє напруження. Навіть дрібні неприємності, на які вони раніше не реагували, тепер викликають емоційний спалах, який нерідко закінчується сльозами. Неврастенія часто проявляється в головних болях, порушенні сну, соматичних розладах, таких як порушення функцій серцево-судинної системи, сечостатевої системи, шлунково-кишкового тракту та ін.
Я  уникаю їзди в суспільному транспорті та боюся великих магазинів, психіатр/психолог може мені допомогти справитися з цими страхами?
Фобія – це сильно виражений упорний нав’язливий страх, що незворотно загострюється в  окремих ситуаціях та не піддається повному логічному поясненню. В результаті розвитку фобії людна починає боятися і відповідно уникати окремих об’єктів, видів діяльності або ситуацій. Якщо страх виходить із-під контролю людини та перешкоджає її нормальній життєдіяльності, перешкоджає роботі, навчанню, взаємовідносинам, в такому випадку  слід звернутися до спеціаліста.
Невроз нав’язливих станів може проявлятися у вигляді нав’язливих страхів серед яких більше  поширені:

  • Агорафобія – боязнь відкритих просторів,
  • Боязнь  пересування на яком-то з видів транспорту,
  • Боязнь  публічних виступів,
  • Клаустрофобія (боязнь закритих приміщень),
  • Гідрофобія (боязнь води)
  • Нозофобії (боязнь захворювань): канцерофобия (захворіти раком), кардіофобія (інфаркт міокарду), СНІДофобія, ліссофобія (з’їхати з глузду) і ін.
  • Боязнь можливості виконання звичайних функцій (ковтання, чхання, статевий акт, сечоспускання та ін).

Мене непокоять нав’язливі страхи (чи не заражусь я від інших будь-якою хворобою, чи закриті всі вікна та двері, і т д) та нав’язливі дії (безкінечне миття рук, перевірка дверей, газу, кранів з водою). Що зі мною?
У вас скоріше за все, так званий «обсесивно-компульсивний розлад» - це вид захворювання, що проявляється в багато численних нав’язливостях: мимовільних та неподоланих бажаннях, думок, уявлень, сумнівах, страхах, потягах та рухомих актах.. нав’язливості  усвідомлюються, вони неприємні і пацієнт намагається від них позбавитися, але марно. Обсесивно-компульсивний розлад також супроводжують постійні сумніви, почуття провини, страх з’їхати з глузду, болісна тривога.  Будь-який вид обсесивно-компульсивного розладу завдає страждань, сковує та позбавляє сил.
Обсесії та нав’язливі думки, ідеї, образи або імпульси, що виникають в  розумі людини знову і знову в стереотипній формі. Вони зізнаються в якості своїх думок, навіть якщо вони є мимовільними і часто  огидними. Загальні нав’язливі думки включають страхи забруднення, завдання шкоди іншим особам. Коли переслідують думки про правильність  скоєних дій або прийнятих рішень – це нав’язливі сумніви, вони заставляють  переперевіряти вже виконані дії: чи вимкнена плита, чи закриті двері і ін. До них також відносяться:

  • Нав’язливе рахування (підрахування поверхів в домі, сходів, волосся)
  • Нав’язливе писання (виписування у повітрі, на папері яких-небудь слів)
  • Нав’язливе відтворення в пам’яті  подій, імен та ін.

Компульсії – це повторні, цілеспрямовані та навмисні психічні дії, скоєні у відповідь на нав’язливі ідеї, що мають виконуватись жорстко за певними правилами. Компульсії  призначені  для нейтралізації та зменшення тривоги,  виробляються як захисний ритуал, для  запобігання страшних  подій або ситуацій.
Говорячи про спадкову схильність до обсесивно-компульсивних розладів, слід відмітити, що  ці розлади виявлені приблизно у 5-7%  батьків, що  хворіють на такі розлади. Спадковість  тут  насамперед в передачі  дитині тих рис особистості які псисутні у батьків, але  відбувається це не за допомогою генів, а внаслідок виховання. Це означає, що якщо  батьки активно шукають способи  справитися з навязливостями, та ефективно їх реалізують, шанси, що ці стани передадуться за спадковістю малі.
Як позбавитися від нав’язливих думок та дій?
Суть лікування будь-якого виду обсесивно-компульсивного розладу заклечається в тому, щоб донести до свідомості пацієнтів той факт, що вигадані ними «рішення проблеми» - неефективні та ніколи не будуть ефективними.

  • Пізнавально-поведінкова терапія (КБТ).
  • Групи підтримки для пацієнтів з обсесивно-компульсивними розладами (всі ми знаємо, що коли інша людина  описує проблеми, схожі на наші, нам стаж набагато легше, хоча б від усвідомлення того факту, що ми не одинокі в своєму стражданні).
  • Сімейна терапія – в тому числі  навчання членів сімї, як слід себе поводити з людиною, яка відчуває симптоми обсесивно-компульсивного розладу.
  • Фармакотерапія. Антидепресантми, що впливають на центральну серотонінергічну систему (СІОЗС) являються ефективними в лікуванні пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Для лікування часто потрібні більш високі дози препаратів, ніж для лікування депресії, та перші симптоми покращення можуть наступати не раніше ніж через місяць після початку терапії.

Що могло б пояснити такі симптоми як сліпоту у людей без фізичних порушень органів зору? Або паралічі, коли з нервами все в порядку? Або повні епілептиформні напади у людини, що не страждає епілепсією?
Тіло дійсно виражає те, що мозок не може сприйняти. Порушенням, які описуються під рубрикою істерії (конверсії), характеризуються високим рівнем тривоги та напруження.
Під істеричним неврозом розуміють захворювання, що викликане психічною травмою, в розвитку якого грає роль механізм «бігства в хворобу», «умовної приємності або бажаності» хворобливого симптому.
Клінічні прояви  розладу характеризуються переважанням порушень тілесних функцій, що відносяться до категорії конверсійних. Конверсії – це трансформація тяжкого настрою в патологічний синдром. Конверсійні істеричні феномени представлені різноманітними патологічними тілесними симптомами, що імітують порушення чуттєвості (шкірні анестезії, часткова або повна втрата зору, слуху або нюху); порушення моторики або координації (тики, грубе ритмічне тремтіння голови або кінцівок, голосові спазми, парези або паралічі, хиткість ходи). Також при істеричному неврозі можливі розвиток сутінкових станів (характеризується симптомами мимо говоріння, мимо дій,картини мнимого зниження інтелектуальної діяльності).
Вперше даний невроз став  досліджувати Зігмунд Фрейд (1856-1939), він розвинув теорію виникнення конверсійного розладу під враженням від роботи з людьми, які під гіпнозом згадували та знову переживали дитячі травми, часто травми інцесту, та в результаті позбавлялися від істеричних симптомів. Він вияснив: коли травмуючі  спогади вертаються зі своєю  первинною емоційною силою, істеричні порушення зникають, дякуючи  реагуванню витіснених почуттів, що супроводжували травму.  Фрейд  гадав, що якщо нездійсненні бажання та непереборні конфлікти витісняються в  несвідоме, їх енергія  зберігається. Пізніше вона проявляється в  різних формах, при  конверсійних реакціях у вигляді ознак соматичних розладів. Фрейд розглядував істеричний невроз як явище,  що  забезпечує розширення конфлікту між бажанням та забороною, а також реалізацію вторинної вигоди у формі  піклування та інтересу зі сторони оточуючих до хворобливих тілесних проявів, через неможливості попросити про піклування іншим способом.
Істеричний напад – це симуляція?
Ні, не симуляція, Люди істеричним неврозом відрізняються підвищеною афективністю, самонавіюванням, вразливістю, нестійкістю настрою, забудькуватістю. Вони мають надлишок неусвідомленої тривоги, провини та стида, а також їм властиве порушення самооцінки, що потребує постійної компенсаторної уваги та схвалення зі сторони оточуючих. Відчуваючи незахищеність, безпека відкидання  або стикаючись з труднощами, яки стимулюють підсвідоме почуття вини та страху, вони можуть стати безпорадними в намаганні захиститися від неприємностей.
Ці люди схильні потрапляти в ситуації, пов’язані з особистими драмами та  ризиком. У відповідь на життєві, психологічні труднощі у людини з істеричним неврозом можуть виникати  різні функціональні розлади, вони нерідко являються символічним втіленням деякого психічного переживання (травми), яке лежить в основі істеричного неврозу.
Причому треба підкреслити, що, хоч істерія (в будь-якому випадку в своїх перших проявах) і є спробою організму знайти вихід з психологічних та соціальних труднощів шляхом «бігства в хворобу», це  від усвідомлених  намірів хворого, як і дія захисних механізмів, що включаються при всіх інших захворюваннях.

 Істеричний напад неможна вважати симуляцією, він частіше виникає  поза бажанням людини і заставляє  сильно фізично та морально страждати її саму.

 

 

Яндекс.Метрика