ДЕПРЕСІЯ. ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ЦЕЙ РОЗЛАД.

 

Будь-яке обумовлене існування є страждання. У будь-якого страждання є причина. Причина страждання може бути усунена. Є шлях, що веде до повного звільнення від страждань.
Будда

Якщо у Вас знижений настрій – то в цей момент Ви один з мільярду. Якщо у Вас є депресія, в цей же момент той самий   стан відчуває 151 мільйон людей. Навіть якщо у Вас важка депресія, або дуже важка -   Ви в цей час один з 98 мільйонів людей. Ви не одинокий. Зрозуміло, що від цього не легше. Але треба зрозуміти, що в той же самий час сотні тисяч психологів, психотерапевтів, лікарів-психіатрів, фармацевтів та вчених працюють над тим, щоб вирішити проблеми, подібні до Ваших.
У кожної людини  бувають зниження настрою, і зазвичай на це є серйозні причини. Ви втрачаєте людину, з якою у вас був роман, ви втрачаєте роботу або не можете знайти таку роботу, яку хотіли б. Нормально відчувати депресію після смерті близької людини.
Депресія зустрічається як реакція на якісь негативні події в житті, як один з проявів багатьох хронічних хвороб, особливо у людей старшого віку, як прояв особливостей особистості або як складний психічний розлад. По даним ВОЗ і Національного Інституту психологічного здоров’я США, 25% відсотків жінок та 7-12% чоловіків хоча б раз в житті перенесли депресивний епізод, який потребував лікування. 
За даними американських вчених, для людей усього світу ризик депресії  досягає своєї найвищої точки в одному й тому ж віці – 44 роки. Це не залежить від статі, сімейного положення, наявності дітей та рівня доходів.
Як правило, свій стан «депресії» оцінюється та переживається самим пацієнтом. Але й оточуючі помічають зміни, що відбуваються у близької людини.
Недооцінювання тяжкості захворювання призводить до того, що рідні ставлять дещо високі вимоги до хворого, такі ж, як до здорової людини, які він не в змозі виконати.
Це призводить до взаємних образ, докорів і розчарувань, що в свою чергу, може призвести до погіршення стану хворого.

Розуміння близькими симптомів хвороби часто приводить до покращення відносин з більшістю членів родини і своєчасному прийняттю профілактичних заходів.
Факторами ризику розвитку депресії є: вік 20-40 років, зниження соціального статусу, розлучення, сімейна історія суїцидів, втрата родичів до 11 років, особистісні якості з рисами тривожності, надмірної відповідальності та сумлінності, стресорні події, гомосексуальність, проблеми сексуального задоволення, післяпологовий період, особливо у самотніх жінок.

Основні симптоми:

Емоційні

 

Фізичні

Сумний настрій

Психомоторна загальмованість або тривожне збудження

Втрата інтересу або задоволення

Порушення сну

Відчуття непотрібності і надмірної провини

Втрата або набір маси тіла

Думки про смерть та суїцид

Втомлюваність або втрата енергії

Зниження здібності мислити та концентрувати увагу

 

На сьогоднішній день немає єдиної точки зору в розумінні, чому у людини виникає цей хворобливий стан.
            Найбільш вивчена  теорія такої хвороби як депресія, полягає в розумінні роботи головного мозку і вивченні механізмів  і хімічних речовин, які забезпечують або недостатньо забезпечують при хворобі цю роботу.
            Інша група теорій розуміння хвороби відноситься к так званим психологічним або соціально-психологічним. Тут пояснення початку та протікання хвороби будується на вивченні проблем комунікації пацієнта, особливостях його особистості, психологічних проблем його зростання, теперішньому житті, стресовості його життя. На цих теоріях побудована психотерапія (немедикаментозна терапія через вплив словом,  інформацією). Таким чином, теорії, що створені психіатрами, а пізніше психотерапевтами, вбачають причину депресії в «неправильному»  складі думок або поведінки, базова модель якої формується в ранньому дитинстві.

            Можна сказати, що самопочуття людини, його переживання мають, в принципі, дві бази:

  • вони частково залежать від хімічних речовин в головному мозку;
  • та від подій, що відбуваються в житті, які також можуть впливати на самопочуття.

Важливо вміти розпізнати прояви депресивного епізоду, щоб мати змогу вчасно звернутись за допомогою до фахівців.
Основні прояви депресивного епізоду:

  • зниження настрою, більше ніж зазвичай, що відчувається майже щодня і більшу частину  дня впродовж не менше як 2 тижні вже залежності від ситуації;
  • чітке зниження інтересів або задоволення від діяльності, зазвичай пов’язане з позитивними емоціями;
  • зниження енергії і підвищена втомлюваність

Даткові прояви:

  • зниження здібності к зосередженню та увазі;
  • зниження самооцінки та почуття невпевненості в собі;
  • ідеї провини та приниження (навіть при легких депресіях);
  • негативне та песимістичне бачення майбутнього;
  • думки  або дії, що стосуються самопошкодження або самогубства;
  • порушений сон;
  • порушений апетит.

           
Основна мета лікування депресії  полягає в  досягненні такого стану, при якому відсутні знижений настрій, відбувається відновлення працездатності та підвищення якості життя.
При важкому та середньому ступенях хвороби в першу чергу назначають медикаменти – антидепресанти та інші методи біологічного впливу. При легкій депресії в першу чергу проводиться психотерапія та як доповнення – медикаментозна терапії.
Препарати для лікування депресії відображають сьогоднішнє розуміння місця так званих нейротрансміттерів – хімічних речовин, що забезпечують передачу нервового імпульсу між нейронами головного мозку. Так як в нервовій системі «працює» не один нейротрансміттер, то відновлення їх роботи проводиться різними хімічними речовинами (медичними препаратами).
            Антидепресанти – це препарати, що полегшують або запобігають депресії. Для зниження тривоги та збудження застосовували  валеріану, також використовували солі брому. Але справжнім переворотом в психофармакології депресії стало відкриття антидепресантів на початку 50-х років. З того часу, вже на протязі півстоліття, ці препарати є основним засобом для боротьби з депресією. Незважаючи на те, що ера антидепресантів почалась  відносно недавно, вона вже має свої «міфи створення».
Психотерапія  - система сприятливого лікувального впливу на психіку, а через психіку – на весь організм и поведінку людини. Психотерапевт працює з особистісними проблемами, на рівні переживань. Різні види психотерапії направлені на зміну, підтримку, допомогу в рішенні нагальних проблем, на зменшення проявів хвороби.
На сьогоднішній день існує понад 300 напрямків психотерапії. Часто, під час депресії, коли на протязі тривалого часу стан залишається стабільно поганим, може здатись, що психотерапевтичні сесії проходять марно. Але це не так – всередині відбуваються зміни, результати яких можна в повній мірі відчути лише після виходу з депресії. Курс психотерапії може тривати кілька тижнів або затягнутись на роки, все залежить від психотерапевта, клієнта та конкретної ситуації. Психотерапія – це доволі болісний та довготривалий процес.
Є багато книг, що популярно розповідають про психотерапію: психотерапевтичні історії Ірвіна Ялома, П.Фрейджера, Л. Фейлимена, які зацікавлять тих, хто при виборі психотерапевта та методу хоче покладатись на тільки на звання і моду, а й той чи інший метод психотерапії. Надзвичайно важливо знайти «свого» психотерапевта.

Слід пам’ятати, що зовнішні фактори нашого життя дуже суттєво впливають на тривалість життя, і не тільки при наявності депресії. Згідно даних вчених Канадського університету, подовжити життя як мінімум на 30 років можливо якщо   людина має домашніх тварин, щасливий шлюб, має вищу освіту, спокійна, думає позитивно, раціонально та повноцінно харчується, має соціальні контакти з великою кількістю людей, не має ожиріння (лишньої ваги). Вкоротити життя на 10 років може – розлучення, незакінчена школа, життя поблизу траси.
Люди, які виконують більш творчу роботу, як правило, мають краще здоров’я. Такі фактори, як відсутність рутини, отримання задоволення від праці, можливість постійно навчатися і вирішувати складні проблеми, покращують емоційний стан.

Якщо ви виявили у себе симптоми депресії, не відкладайте візит до лікаря-психіатра, психотерапевта. Вам завжди будуть раді допомогти фахівці Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні. Лікарі, психологи, що залучені до роботи, пройшли відповідну підготовку по діагностуванню та лікуванню  депресії.

 

Головний позаштатний психіатр УОЗ
СКРИПНИК Валентин Іванович

 


Яндекс.Метрика